Науковець, педагог, журналіст, поет і письменник Євген Ґолибард: «Людей треба вчити мислити системно»

 Його біографія і життєвий шлях доводять, що кожна людина може опанувати різні науки і галузі знань, бути різнобічно розвиненою, творчою і обдарованою. Працював на шахтах Донецького басейну, у дослідницьких і проектних установах, у газетах «Вечірній Київ», «Слово Просвіти», «Dziennik Kijowski» та на Українському радіо, вчителював, читав лекції у вишах, навчався в Києві, Кракові, Варшаві, Любліні, Москві, співав у парафіяльному хорі. 

Євген Ґолибард є автором численних книжок з публіцистики, функціонально-вартісного аналізу та економізації систем, теорії і практики творчого мислення, поезій, творів на суспільну і релігійну тематику. Варто звернути увагу читачів хоча б на «Основи технології системного мислення. Підручник до однойменного курсу», «Злочинна рука Росії в Україні», «Здоров'я створи сам! Посібник для продовження активного життя», «По-сусідськи. Польський вектор», «Бог і Ми». 

Євген Ґолибард є засновником і редактором польсько-українського сайту «По-сусідськи. Польський вектор» – https://plukr.org/ . Значне місце у його творчості займає польська тема: суспільство, культура, освіта, внутрішня та зовнішня політика. 

-- У Вас неординарна творча і виробнича біографія. Як Вам вдається поєднувати технічні, гуманітарні і журналістські інтереси. Що у цьому допомагає й надихає в творчій роботі?

-- Кожна біографія — це складний спільний продукт Бога і конкретної людини. Навіть зараз, маючи великий досвід мислення і діяльності у кількох галузях, важко сказати який внесок у спільну справу зробив я, а який — Всевишній. 

Тому мені не треба докладати особливих зусиль щоб поєднувати інженерну, аналітичну, викладацьку, журналістську, перекладацьку, письменницьку роботу в єдиному комплексі знань, який використовував у відповідних ситуаціях.

 Зрештою, вдосконалюючи цей комплекс, розробив Технологію системного мислення, викладав і видав власний підручник з цієї психологічної, а водночас інженерно-економічної дисципліни. 

Все починається з думки. Людей треба вчити правильно мислити, тобто мислити системно, згідно з певними правилами. 

Мене завжди надихало усвідомлення того, що саме я мушу виконати працю за певним покликанням і якщо цього не зроблю, ніхто інший не зробить. Про це щоденно молюся.

-- Чим Ви сьогодні займаєтесь, у якій галузі працюєте і над чим?

– Як завжди, намагаюсь діяти у кількох напрямках: поширюю продукти моєї творчості (передусім книги) для читачів бібліотек у Польщі, разом з дружиною знайомимо зацікавлених з нашою Системою щоденного самооздоровлення за допомогою нашого підручника “Zdrowie stwórz sam!“ 

Зараз розробляю педагогічну тему “Про працю над собою”, порушену у моїй книзі “Бесіди про духовність і мораль”, фрагменти якої упродовж 2018-2019 навчального року публікував в українському журналі “Початкова школа”. Публікації мали схвальні відгуки і передруковувались іншими виданнями. 

Продовжуючи цю тему, представляю людину, котра самовдосконалюється, як модель у формі піраміди, як система з шести основних понять у динаміці їх розвитку: покликання, мета, свідомість, знання, тіло, душа.

До речі, щоб зрозуміти душу, пропоную подивитись на неї з позицій Технології системного мислення і квантової механіки. Про це йдеться в моїй книзі “Два крила людини: наука і релігія”. Уявляю, який фурор зробила би ця книга, якщо б була видана польською мовою! А серед іншого, в ній йдеться також про реінкарнацію...

Не забуваю й про журналістику.

-- Ваші професійні звички, які вони?

 -- Щовечора, вже у ліжку, подумки планую наступний день, намагаюсь сісти до роботи якомога раніше. Довго працюю над заголовком, який має бути зачіпним для читача, а для мене визначає зміст тексту. 

Якщо берусь за нарис, то не вивчаю людину перед зустріччю з нею. Нехай вона для мене залишається мало відомою. Тим цікавішою і несподіванішою буде наша розмова. 

-- Ви часто пишете у жанрі документальної літератури (non-fiction). Чому обрали саме цей жанр, які його переваги і які останні твори написали у цьому жанрі?

-- Я пишу, переважно, у жанрі література факту, а отже документальна основа і зміст виключають будь-які фантазії. Творчість Джека Лондона, О. Генрі, Володимира Маяковського і Кнута Гамсуна залишається для мене зразком репортажної прози.

Дратує, коли ведучий у студії запитує експерта, наприклад, про терміни закінчення війни і експерт, без жодної аргументації, починає імпровізувати і фантазувати навколо “мені здається”. Я б взагалі заборонив так звану “пророчу“ журналістику. 

Зокрема зміст моїх книжок “Кучмізм і кучмономіка” (у двох томах), “Злочинна рука Росії в Україні” побудовано на фактах та логічних висновках з динаміки розвитку подій та дійових осіб.

Моя тридцята двомовна польсько-українська книжка, що вийшла цього року, має назву “На шляху до себе. Фрагменти біографії”. В ній є багато ілюстрацій, які напевно зацікавлять читачів.

-- Які Ваші професійні пріоритети сьогодні ? 

-- Спостерігаючи світ і вивчаючи людей, їх поведінку і висловлювання, давно дійшов висновку, що багато хто (якщо не більшість) не усвідомлюють суті того, про що говорять. Підняв цю тему у публікації “Формула Голибарда, формула суспільства -- √ 9 + 9 + 92 + 7 = 100%” -- зокрема на моїй сторінці https://plukr.org/page127.html та в книжках.

Дуже часто люди не думають про те, що висловлюють. Людей треба вчити мислити. Тому намагаюсь впровадити Технологію системного мислення у навчально-виховний процес.

-- Яким бачите своє подальше професійне майбутнє? Про що мрієте?

-- Я не мрію, а планую, намагаючись узгодити мої можливості з Божим покликанням.

-- Виходячи з Вашого великого професійного і життєвого досвіду, яким бачите майбутнє України та які сценарії розвитку подій можете спрогнозувати? Які зміни в Україні та у світовому устрої можна очікувати після закінчення війни?

-- Загальну відповідь на ці питання дає історичний маятник, що нині знаходиться у точці максимального негативного відхилення і перебуватиме в зоні переважно негативних подій до 2029 року. 

Маю надію, що до цього моменту прогресивна частина людства усвідомить факт абсолютної органічної злочинності російського народу і об’єднається проти нього. 

У кожному разі, вже сьогодні, серед світових лідерів набуває розуміння необхідності створення нової, прогресивної системи колективної, глобальної безпеки. 

Щодо польсько-українських стосунків, то їх сучасний стан і динаміка розвитку у багатьох сферах співробітництва цілком прозоро і практично вказує на те, що створення конфедераціі двох народів може бути цілком логічним і корисним для обох держав. 

-- Яке майбутнє чекатиме тих, хто вимушено залишив свій дім? 

-- В усі віки, у всіх народів були періоди панування зла над добром, брехні над правдою, жорстокості над милосердям. Проте, після темряви, обов’язково наставала ера світла, розвитку людської думки, науки і культури. Ера світла завжди настає внаслідок праці людей над собою в умовах темряви. 

Роджер Бекон, чернець-францисканець, унікальний мислитель, викладач Оксфордського університету, автор сучасного календаря, винахідник пороху (1242 р.), що поклав початок застосування вогнепальної зброї, жив і творив у темному середньовіччі, 10 років поневірявся у вигнанні, 14 років провів у в’язниці, але саме він проголосив: “Знання — це сила!”.

Всі громадяни України, котрі вимушено прибули до Польщі, вважають свою ситуацію тимчасовою і мріють про повернення додому. Мають унікальний шанс пізнати можливості й умови життя в Європейському Союзі, тим паче, що Україна готується вступити до ЄС.

-- Як вважаєте, що необхідно робити аби допомогти Україні стати процвітаючою і заможною країною?

-- Для нас рецепт завжди один — правда і праця над собою. Розвиток кожної особи і розвиток держави, вихід з критичних ситуацій спирається на працю над собою, як на фундамент позитивних змін. 

Україна, її природні умови — землі, ріки, надра, клімат і працьовитий народ в усі віки сприяли процвітанню. І саме ці сприятливі умови життя спокушали численних завойовників, передусім — Росію. 

Щоб бути процвітаючою, Україні потрібен мир і повернення до обставин 1991 року.

-- Який досвід польських і європейських сусідів ми можемо використати для розвитку нашої держави?

– Тему використання позитивного польського досвіду трансформації суспільства докладно, всебічно і своєчасно розкрито 2004 року в моїй книзі “По-сусідськи. Польський вектор”. На жаль, ці рекомендації не використано в Україні, позаяк тодішнє керівництво держави було цілком орієнтовано на підпорядкування Москві.

Європа сьогодні, великою мірою, є розхристаною і нерішучою. Бізнесово-меркантильні інтереси і бажання зберегти комфорт в умовах реальної війни переважають над здоровим глуздом. Самозбереження розуміється з точністю до навпаки. 

На цьому тлі, переконливий приклад розуміння ситуації дають Польща і країни Балтії, котрі давно включилися у російсько-українську війну, надаючи всебічну допомогу Україні, яка бореться проти одвічного ворога людства. 

Для України, яка прагне вступити до ЄС, також дуже важливим є політичний та економічний досвід Польщі і Балтії в організації життя суспільства, зокрема у галузях науки, освіти і культури.